"Петербурзька
осінь" -
повість
стала першою спробою художнього зображення одного з важливих періодів
життя Т. Шевченка - осені, проведеної ним у Петербурзі після повернення
із заслання (жовтень-грудень 1858 року). Такий вибір часу розгортання
основних подій твору передусім дозволив автору художньо відтворити
величний образ Кобзаря у повному розквіті його таланту, показати "душу
живу" великого поета, дати читачам відчуття його неординарної людської
особистості.Повість надзвичайно багата на події, пов'язані з іменами видатних людей: родина графа Федора Толстого, що відіграла велику роль у звільненні поета із заслання, Микола Курочкін, який перший переклав Шевченкові твори російською мовою, М. О. Сєвєрцов - відважний дослідник пустель; Акакій Церетелі - грузинський поет та багато інших.
З надзвичайною теплотою та м'яким гумором змалював письменник сердечну дружбу Т. Шевченка з щирим товаришем-земляком, відомим співаком Семеном Гулаком-Артемовським - автором опери "Запорожець за Дунаєм".
Після повернення до Петербургу Тарас Григорович отримав помешкання при Академії мистецтв. Тут він розпочав роботу над складною технікою гравюри - офорту у поєднанні з акватинтою. До Т. Шевченка у Росії ніхто не комбінував цих двох способів гравюри. У цей період Кобзар з натхненням розпочав роботу над складанням українського букваря, книжки дешевої, а тому доступної для бідних людей. Та найбільше вражають у повісті драматичні взаємини Т. Шевченка з талановитим рязанським юнаком, кріпаком Василем Пимоновим та кріпачкою сім'ї Бурлаківських - Мариною.
