Про дядька письменника

Івана Андрійовича Гармаша
(20 січня 1879 – 27 листопада 1979)
 

Дядько з 30-х років жив разом з сім’єю сестри у домі, побудованому спільно з батьком письменника, на станції Слатіно Південної Залізниці.
Він був паровозним машиністом. Відпрацював на паровозі 40 років. Професія була надзвичайно шанована і високо оплачувалася, але дуже важка, вимагала неабияких знань, досвіду та богатирського здоров’я. Машиністи належали до так званої «робочої аристократії». Коли батька письменника було заарештовано, дядько Іван повністю взяв на себе піклування про хвору на бронхіальну астму сестру і сестру письменника Антоніну, що була на той час студенткою. Він прожив разом з племінницею до кінця своїх днів. Олександр дуже рано почав працювати і мешкав у Харкові окремо від батьків, проте намагався якомога частіше навідуватися у Слатіно. Звісно, що з переїздом до Києва ці зустрічі стали рідшими. Проте вони регулярно листувалися. Дядько Іван час від часу гостював у племінника в його Київському помешканні на вул.. Горького 24.
Іван Андрійович був садівником, чудовим дуже дотепним розповідачем, що міг годинами розповідати десятки достовірних та вигаданих історій, життєлюбом, мудрою, чуйною і надзвичайно доброю людиною. Почесний залізничник. Помер на 101-му році життя у 1979 році. Похований у Харкові.