З ВІДГУКУ ПРО МОВУ І СТИЛЬ ТВОРУ

О. ІЛЬЧЕНКА «КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ, АБО Ж МАМАЙ І ЧУЖА МОЛОДИЦЯ»

Перш ніж висловитися конкретно про жанрові особливості мови нового романа О. Ільченка, досить специфічного і складного за своїм задумом, підкреслимо як основну позитивну рису підходу письменника до мови – його проникнення в глибинні запаси української мови, постійне шукання (здебільшого  в народнорозмовних і фольклорних джерелах) свіжих, вагомих, не затертих слів і виразів, його прагнення відсвіжити прийоми синтаксичного оформлення тексту. Це вигідно відрізняє творчу манеру письменника від мовної практики багатьох інших прозаїків і свідчить про його вдумливу творчу працю.

Три жанрові плани визначають, як нам здається, характер мовно стилістичної тканини твору О. Ільченка: перш за все – це твір історичного жанру, що в основному і обумовило відбір лексики і фразеології і деякою мірою синтаксичну будову твору; крім того, як вказує автор на стор. 5, це – «іронічна повість», якій, звичайно, властиві і свої мовні засоби зображення, і, нарешті, - це «химерний роман» (див. підзаголовок), що, очевидно, підкреслює наявність у творі елементів фантастики і перебільшення, наявність комічного, а це не може не відбитися на мовних прийомах, зокрема на художньо-образній системі твору…

СТАРШИЙ НАУКОВИЙ СПІВРОБІТНИК ІНСТИТУТУ МОВОЗНАВСТВА                            

Л. Г. Скрипник                         7 серпня 1957 р.