Песик Ложка щирий приятель Характерника Мамая
 

На головну

БІОГРАФІЯ

ТВОРИ

МЕДІА ПРО ІЛЬЧЕНКА

 З СІМЕЙНОГО АРХІВУ

СВІТЛИНИ

ФОРУМ    

 


 

       Як написав в своєму химерному романі з народних вуст «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і чужа молодиця» Олександр Ільченко: «Чи не на всіх поличчях Козак Мамай — вродливий січовик, де трохи старший, де молодший, дядечко невеличкий, кремезний, чорнявий вусань, з козацьким оселедцем, у жупані — коли багатшому, а коли й простому, здебільшого з бандурою в руках, щира вдача — співак і музика».
       На відмінах портрета мальовано всяке причандалля, котре вказувало на Козакові звички, діла й пригоди, був там і встромлений у землю спис. А до ратища чи до якоїсь дубини прип’ято баского коня; на дереві — шаблюка, біля ніг — рушниця. І гаман. І шевська справа. І шапка-шлик. І порох у турячім розі.
       Тут же — кварта і чарка. Казанок над вогнем. І ложка,— все, що козакові буває потрібно в поході. Тут же — довговухий песик на кривих і коротких ногах.
       А над головою — грубезний жарт, солоний дотеп, словесна блискавка, виписані біля Козакового рота.
       Трохи далі, на другому плані, бували часом і промовисті яви січового життя: розправа з ворогами, звитяга й пустощі, взаємне частування оковитою з михайлика чи коряка, а чи й побратимське чубіння з товаришем, а чи й повішений догори дригом враг і супостат...
       Ще далі та вище, над головою в Мамая, подеколи бував і напис:
Часом у чесній прозі.
А то віршований.
Ось так, приміром:

Сидить козак у кобзу грає,
Що замислить, то все має.

Або ще й так, у простоті душевній:

Їхав козак полем та й отакувався,
Сів він під дубочком та й розперезався;
— Гей, бандуро моя золотая,
Коли б до тебе дівчина молодая —
Скакала б, плясала до лиха,
Що не один козак одцурався б солі міха,
Бо як заграє, всяк поскаче,
А після не один вражий син заплаче...

А то бувало в тих написах і таке:

Козак — душа правдивая, сорочки не має,
Коли не п’є, то воші б’є, а все не гуляє...
Хоч дивись, не дивись, та ба, не вгадаєш:
Відкіль я та як звали — нічичирк не взнаєш!
Кому ж траплялось хоч раз у степу бувати,
Той може і прізвище моє угадати.
А ти, як хоч називай, на все позволяю,
Аби крамарем не звав, бо за те полаю.
А якого роду я, то всяк про те знає,
Хто по світу ходить-блукає та долі шукає.
Я, козак-запорожець, ні об чім не тужу,
Як є люлька та тютюнець, то мені й байдуже!
Надію маю на мушкет, на ту сіромаху,
Що не ржавіє ніколи, на шаблю на сваху.
Як натягну ж лука я, брязну тятивою,
То від мене і хан кримський утіка з ордою.

        Для нащадків козаків повідомляємо, що в терміні "воші бити" -  закодована інформація, котра означає - знищувати кровопивців - ворогів українського народу.

       Завдавано чосу в тих віршах — коли туркам і татарам, що ласились на українські роздоли, коли панам-ляхам чи й своїм же, українським, дукам-срібляникам, перепадало там і жидівським загрібайлам-орендарям, крамарям та корчмарям, тобто всім утискачам і триворогам простого люду: українського.



       А коли якийсь супостат зазіхав на волю й славу України, то зразки народного малярства часом являли нам і лють його розплати з ворогами. Не відставав від козака-характерника і щирий Песик Ложка, що летів на ворога татарською стрілою на кривих і коротких ногах. Бо був Песик Ложка «Ярчуком». ЯРЧУК (ярий - від давньоукраїнського швидкий, нетерплячий, готовий до бою, сердитий, запальний, дужий) — песик із «вовчим зубом», котрий мав здатність бачити і проганяти злих духів.
       За народними повір’ями такого собаку не легко виховати – це було під силу лише козаку-характернику, тому що відьми до досягнення ярчуками річного віку, коли вони входять у повну силу, всіляко намагалися їх звести. Пес-ярчук походить аж із дев’ятого покоління. А ще деякі знаючі люди стверджували , що першонароджений собака є ярчуком; вони казали так: якщо перше цуценя-сука приведе перше цуценя-самку, а ця в свою чергу приведе першого цуценя-самця, то це й буде ярчук.

       Рана від укусу ярчука дуже небезпечна, її важко загоїти. Такого пса бояться не тільки відьми, а й сам диявол. Ярчук не допускає відьом доїти корів; може загризти не тільки вовка, а й ведмедя, не кажучи вже про гадюку. Подеякували, що жупан Козака Мамая був підбитий хутром із спинок молодих чортів, яких допомагав йому вполювати вірний Песик Ложка.


 

       Сучасна реінкарнація песика Ложки, який "стереже"  Мамаєву Слободу від усілякої нечисті така:

       У 1994 році, коли власне і розпочалось будівництво "Мамаєвої Слободи" нам, тоді ще на будмайданчик, було привезено маленьке цуценя із села Виграїв, що біля міста Корсунь Черкаської  обл. Село це знамените тим, що Богдан-Зиновій Хмельницький у 1648 році в урочищі "виграв" у ляхів Корсунську битву. Песик із такого знаменитого села і повинен був стерегти Мамаєву Слободу, а оскільки в козака Мамая був песик на ім’я Ложка - то і цього так назвали. Песик Ложка , який зараз є на Мамаєвій Слободі - є донькою тієї Ложки, що походила із козацького села Виграїв. Тобто на даний час, це є Ложка ІІ. Вона, за вищенаведеною теорією і повинна привести нам ЯРЧУКА. Нехай начуваються ...

       Ложка ІІ - як і її мама Ложка І дуже знамениті собаки, хоча б тим, що вони приймали найжвавішу участь у всіх офіційних та неофіційних заходах на теренах Мамаєвої Слободи. Її, наприклад, показували стільки раз по телебаченню, що їй можуть  позаздрити всі "собачі чемпіони" разом узяті. Ложка ІІ дуже полюбляє перевіряти гостей Мамаєвої Слободи, чи вони бува не москалі. Вона це робе таким чином: хапає "піддослідного" за литки і якщо "піддослідний" починає лаятись по-російські, значить він точно москаль... Щоправда, добрих і гарних людей Ложка ІІ, як правдивий "Ярчук" бачить на відстані, а від так не займає!

 

       Якщо Ви бажаєте пройти тестування у Ложки, то приходьте на Мамаєву Слободу самі, або приводьте друзів і Ви довідаєтесь правду. Навіть і до ворожки ходить не потрібно буде.

 

 

Песик Ложка ІІ на кургані біля скіфської баби "Мамай" на сторожі "Мамаєвої Слободи".

Р.S. координати кургана (широта 50.434647; довгота 30.430681) Він, до речі, стоїть на 7 метрів вище рівня м. Москви за  рівнем Балтійського моря.

  За матеріалами сайту  http://mamajeva-sloboda.ua

Free Web Hosting