Каприччо

Розсипи щирих почуттів відкриваються на сторінках Ільченкових творів, що ввійшли до цієї збірки. Тут і відома повість про Тараса Шевченка "Петербурзька Осінь", і широкі тривожні розповіді з часів  Вітчизняної війни та кращі новели-акварелі, написані автором в різні роки його літературної діяльності.

    Зокрема, до збірки ввійшла повість "Італійське каприччо", в якій ми знайомимося з офіцером австрійської армії Осипом-Юрієм Федьковичем. Примхлива форма цього твору, недарма названого «каприччо», дозволяє нам побачити в буковинцеві не тільки й не стільки офіцера, скільки чулу людину, що допомагає гарібальдійцям у їхній священній війні проти австрійських загарбників виборювати волю й незалежність Італії.
Для своїх творів Олександр Ільченко бере звичайно ситуації виняткові. Так, Юрій Федькович — водночас офіцер австрійської армії, проти якої бореться італійський народ, український поет і потаємний друг італійських революціонерів.

   Сильний характер матері, що нищить власного сина, який виявився зрадником в оповіданні «Над проваллям», Яке теж увійшло до збірки, поєднується з нерозвійною тугою материнською. Це вже сторінка з часів Великої Вітчизняної війни, яка несла у людські серця тяжкі випробування, одних обпалювала, інших палила. Не найдете обличчя людини, на якому б пережита війна не залишила свій тужний карб. І в
нас, і в Італії.

         Тож коли письменник вглядається в обличчя сучасних флорентійців чи неаполітанців, він прагне збагнути, яким пекельним вогнем обсмалено їхні обличчя, як видіння пекла засмугля-вило прадавній Дантів лик. «... Вогнем недавньої війни? Вогнем невгасимої скрути? Безробіттям? Палом чекання нової воєнної
катастрофи?

         Чи не тому ж то вся краса Італії, її сади, моря, храми та вулиці, її руїни, її живопис, її небо, всі її кольори, квіти й барви, не завжди вони відбиваються в сумних очах італійця: очі людини, завжди голодної, чи ж замерехтять вони, вздрівши навіть щонайсвятішу красу?»
Ці слова можуть правити заспівом до італійської казки-бувальщини «Неаполітаночка», що первісним своїм варіантом мала кіносценарій «Роман і Франческа», який досить далекими контурами своїми ліг в основу однойменного фільму. Письменник вдався до кіномистецтва: цього вимагав його твір. Він уже бачив своїх героїв очима екрану, він добирав до них гаму стриманих  італійських кольорів і уявляв собі Франческу пустотливим, можливим тільки на тлі Неаполя з його неповторним колоритом. Це теж була казка, письменникова мрія. 

   Крім згаданих творів до збірки "Каприччо" ввійшли такі повісті та акварелі : "Солом'яна Рукавичка, "Надія", "Віч-на-Віч", "Залізні троянди зів'яли?", "Плошки на Палаццо Веккьо", "День янгола".